І. Є. ЯРОВА
Лісогосподарювання як нова соціо-еколого-економічна парадигма
(мова оригіналу – українська)
У статті розглядається змістовне тлумачення поняття «лісогосподарювання» з позиції переходу від природокористування до природогосподарювання у лісовому комплексі, структурні елементи якого (освоєння та безпосереднє використання лісів, лісоперетворення та лісооблаштування, відновлення, охорона та захист лісів, інтелектуалізація діяльності, створення та використання нових знань, поглиблення творчості й духовності) визначають напрями розвитку організаційно-економічних засад управління сталим екологічно збалансованим лісокористуванням. Для якісної визначеності лісогосподарювання важливе значення повинна мати культура: соціальна культура: культура особи та суспільних відносин (зокрема лісових відносин); культура духовна: ідей, знань, ціннісних установок та орієнтирів; культура матеріальна: предметів праці, техніки, праці. Змістовний аналіз поняття «лісогосподарювання» довів, що воно є певною видовою формою більш широкого трактування сталого лісокористування, лісогосподарської діяльності, а також визначає організаційно-економічні та організаційно-соціальні форми реалізації екологічно орієнтованого управління.
Ключові слова: лісогосподарювання, лісокористування, лісові ресурси, лісовий комплекс, екологічний менеджмент, сталий розвиток.
Розміщена в №2, 2013.
Інформація про автора(ів): Ярова Інесса Євгенівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки Сумського національного аграрного університету.
Текст статті: завантажити.