А. Фрімен
Творчість в епоху Інтернет
(мова оригіналу – англійська)
У статті пропонується авторський підхід до економічної інтерпретації поняття творчої
праці, що починається з аналізу економічної ролі культури у творчому виробництві, а також
асоціюється з трьома поняттями: творчість, праця і інтелектуальне відчуження. Автор
робить спробу розділити дані поняття. Творчість є, на думку автора, процесом діяльності в
деякій сфері виробництва, а культура– результатом даної діяльності, тобто творчість можна
назвати фактором виробництва продуктів культури. Обидва чинники в розвинених формах
поєднуються в творчому виробництві, проте і поза ним вони не існують окремо один від одного.
Автор проводить емпіричний аналіз поняття сектора творчого виробництва, на основі якого
дає йому визначення. Вид виробництва представляється як промисловий сектор, який в
економічному сенсі є спеціалізованою галуззю в системі поділу праці. Щоб узгодити дане
визначення з об'єктивною реальністю автор використовує термін культурного та творчого
сектора, який дозволяє точніше передати сутність даної сфери відтворення. Цей сектор виник
в результаті революції в сфері надання послуг, з кульмінацією в епоху Інтернет, і розділення
механічної праці, успадкованої від епохи механізації. Передумовою ж виникнення даного сектору
є стрімке збільшення долі зайнятого населення в сфері обслуговування як у розвинутих країнах,
так і у тих, що розвиваються, що не носить циклічного характеру. Матеріальне виробництво
доповнює сферу послуг, але не стримує можливості зростання культурного та творчого
сектору, оскільки матеріальна сутність послуги визначає лише якість послуг, що надаються.
Багато науковців вважає, що культурний та творчий сектор функціонують, за тими ж
законами, що й матеріальний, та згодом зникне разом з поняттями«індустрія знань»,
«біонаука» тощо. Автор вважає дану тезу невірною, оскільки дана сфера виробляє додану
вартість, взаємодіє з іншими секторами економіки, та має в майбутньому більш чітко бути
визначеною в нормативних документах.
Оскільки творча праця э основним виробничим фактором досліджуваної сфери, автор
робить спробу більш чітко виокремити його поміж інших видів праці. Основним критерієм, з
якого виходять його висновки, є незамінність творчої праці машинною у всьому її різноманітті.
При цьому виконавцем такої праці є не лише автор первинної ідеї, але й широке коло людей, що
оточують його, та представляють собою культурну спільноту, яка необхідна для того, щоб
донести до споживача кінцевий продукт творчості.
Автор доходить до висновку, що творча праця протиставляється механічній, та може
вважатися такою: 1) коли виробництво обумовлюється передбачуваним ефектом більшою
мірою, аніж способом виробництва; 2) коли виробництво унікальних і диференційованих благ
переважає над виробництвом ідентичних; 3) коли виробництво з абстрактною або неповної
деталізацією переважає над виробництвом зі строгими специфікаціями.
Автор робить висновок, що творчу працю можна розглядати як загальний економічний
ресурс, що використовується не тільки в культурному і творчому секторі, а також і за його
межами. В рамках культурного та творчого сектора творча праця виступає в найбільш
розвинутій і спеціалізованій формі і застосовується для досягнення максимального ефекту нових
технологій сфери послуг, які пов'язують з настанням епохи Інтернет. Однак, для того, щоб
повною мірою усвідомити, як далеко простягаються межі впливу творчої праці, потрібно
розуміти, що вона аж ніяк не пов'язана лише з виробництвом предметів культури.
Передбачається, що прийняття класифікаційних критеріїв праці та облік його творчої складової
дозволять сприяти отриманню оцінок економічного внеску творчої праці в соціально-
економічний розвиток.
Ключові слова: культурний і творчий сектор, культура, творча праця, інтелектуальне відчуження, Інтернет.
Розміщена в №3, 2012.
Текст статті: завантажити.