А. Оганесян, О. Шкарупа
Діаспора як зовнішнє джерело людських ресурсів для сталого розвитку країни
(мова оригіналу – англійська)

У статті досліджено взаємозв'язки між чинниками економічного розвитку країни і впливу на нього діаспори. Визначено ключові особливості взаємного залучення людських ресурсів діаспори для сталого розвитку країни. Запропоновано напрями для формування стратегії залучення людського капіталу та удосконалення економічної політики країни.
Визначено, що діаспора має величезний потенціал для впливу на всі чотири фактори економічного зростання країни: праці, капіталу, технологій і зовнішньої торгівлі. Для формування стратегії залучення людського капіталу та удосконалення економічної політики країни необхідно розглядати діаспору в якості зовнішніх джерел робочої сили, що особливо важливо для невеликих країн з обмеженими природними ресурсами. Процес залучення діаспори в економічний розвиток своєї країни, вимагає системних і постійних заходів з боку уряду країни.
Якщо узагальнити чинники, що впливають на залучення людських ресурсів у сфері співпраці діаспори та рідної країни, то серед них є основним світоглядні розбіжності і відчуження через довгу відсутність контактів. Тому, необхідним є створення почуття співпричетності серед транснаціональної частини населення в процесі скорочення бідності, що повинно бути наріжним каменем будь-якої стратегії та політики, спрямованої на вирішення проблем для сталого розвитку.
Як показує світова практика, держави прагнуть використовувати свої діаспори як потужний державотворчий чинник розвитку, дієвий інструмент політичного, економічного та культурного впливу в країнах проживання, ефективний засіб утвердження позитивного образу своєї держави у міжнародній спільноті. Вони мають на меті мобілізувати діаспору шляхом залучення та активного використання людського, соціального, фінансового, культурного, політичного капіталу.
Збільшення участі діаспори в процесі скорочення бідності в своїй країні повинні базуватись на нових підходах.
Стосунки держави зі своєю діаспорою включають цілий комплекс завдань економічного характеру, зокрема залучення інвестицій, розвиток торгівельних відносин, врегулювання надходжень грошових переказів. У політиці багатьох держав пріоритетним напрямом є сприяння для вливань в економіку від діаспори. При цьому доцільно використовувати крім класичних методів участі, такі як: використання діаспори в якості мосту між іноземними інвесторами та/або покупцями і на батьківщині, інформаційні мережі, інституціоналізацію, використовуючи діаспору як «живу візитну картку» і створення почуття причетності до вирішення економічних проблем країни.
Визначено, що для сталого розвитку країн та використання людських ресурсів своєї діаспори необхідно дотримуватися принцип системності та цілеспрямованості, а також слід розробити ряд заходів, спрямованих на: формування та підтримку інформаційної економічної мережі та її інфраструктури; впровадження інноваційних підходів в розробці спільних проектів, визначенні шляхів і форм ділового співробітництва з діаспорою; удосконалення законодавчої бази по залученню людських ресурсів діаспори; формування позитивної мотивації населення у сфері співробітництва; збільшення фінансування наукових розробок і програм розвитку.

Ключові слова: міграція, діаспора, економічний розвиток, зовнішня торгівля, іноземні інвестиції, скорочення бідності, глобалізація, мережа, сталий розвиток.

Розміщена в №2, 2012.

Текст статті: завантажити.






Повернутися до перегляду змісту