Л. Г. МЕЛЬНИК
Дуальність і дуалізм економічних систем
(мова оригіналу – англійська)
За аналогією з біологічними і фізичними системами розглядаються властивості подвійності економічних систем, які передаються через спадкову пам'ять. Зокрема, проводяться паралелі між економічними та біологічними системами щодо інформаційної дуальності – здатності підтримувати на індивідуальному рівні (особин, економічних суб'єктів) стаціонарність, тобто динамічну сталість стану, та забезпечувати на видовому рівні (популяцій, галузей) мінливість у розвитку систем.
Ми маємо всі підстави вважати, що в економіці, існує механізм передачі спадкової інформації, який може бути умовно названий інформаційною дуальністю. Він, як і дуальність геному в біології, покликаний вирішити двоєдине завдання – забезпечення стаціонарності і мінливості економічних систем. В економіці спадкова передача властивостей стаціонарності забезпечується: стандартами і обмеженнями на продукцію, що випускається (існуючими у сферах її виробництва і споживання); базовими технологіями; навичками обслуговуючого персоналу; звичками, уподобаннями і культурними традиціями потенційних споживачів тощо. Вони підтримуються соціальною пам'яттю суспільства, є досить стійкими та інерційними.
З іншого боку, діють інформаційні чинники, які формують передумови змінності економічних систем. Вони обумовлені: індивідуальними якостями працівників підприємств, їх здатністю робити щось, що не можуть виробляти на інших підприємствах (або навпаки нездатністю робити те, що роблять скрізь, і необхідністю шукати власні шляхи успіху), самобутністю соціальних і природних умов, в яких функціонує економічна система, і багатьом іншим, що в кінцевому рахунку є живильним середовищем виникнення інновацій.
За аналогією з фізичними системами аналізується дуалізм економічних систем. Він полягає в тому, що економічний суб'єкт володіє одночасно властивостями: а) дискретної одиниці – корпускули, координати якої можуть бути однозначно визначені в просторі і часі як умовної точки, б) польової сутності, що має значну протяжність у просторі та поширеність у часі.
Свої польові властивості економічні системи проявляють в просторі і в часі. У просторі – як носії економічних відносин: по-перше, з постачальниками вихідних ресурсів; по-друге, із споживачами продукції, що випускається; по-третє, з державою, яка надає соціальні послуги; по-четверте, з населенням певної території (адміністративного регіону), яке делегує своє право розпоряджатися суспільними (природними та інфраструктурними) активами даній території обраному органу та місцевій адміністрації; по-п'яте, з різного роду конкурентами (за ресурси, за потенційних споживачів, за можливості використання обмежених природних благ і об'єктів інфраструктури); по-шосте, з нижчестоящими структурами (дочірніми і сполученими підприємствами). У часі економічні системи проявляють себе як суб'єкти, які є предметом дії причинно-наслідкових зв'язків: по-перше, як результат подій, що мали місце в минулому (будучи носієм певної спадковості та історії своїх попередників), а по-друге, як джерело (причина) подій, які поширюються в майбутнє.
Ключові слова: дуальність, розвиток, система, стаціонарність, час.
Розміщена в №1, 2013.
Текст статті: завантажити.